Основні завдання реабілітаційного процесу передбачають:
1. Формування у хворого усвідомленої і стабільної мотивації (установки) на відмову від ПАР і включення в реабілітаційну програму;
2. Здійснення лікувальних заходів, спрямованих на блокування синдрому патологічного потягу і на попередження рецидиву;
3. Редукування поведінкових, афективних, інтелектуально-мнестических розладів, пов'язаних з вживанням ПАР;
4. Санація соматичного статусу хворого;
5. Корекція структури особистості хворого і забезпечення можливості та умов позитивного особистісного розвитку;
6. Підвищення рівня соціального функціонування хворого (з підключенням ресурсів сім'ї, суспільства);
7. Досягнення реальної зайнятості хворого: навчання, робота.
Програма заснована на наступних принципах:
• Принцип партнерства, залучення хворого до активної співпраці в процесі реабілітації;
• Принцип різнобічності зусиль, спрямованість їх на різні сфери функціонування (психологічну, професійну, сімейну, громадську, сферу дозвілля);
• Єдності психосоціальних і біологічних методів впливу;
• Принцип етапності прикладених зусиль, що підкреслює необхідність дотримання певної послідовності в застосуванні різних елементів реабілітаційного комплексу.
Використання вищевказаних методів і принципів дозволяє досягати високого рівня ефективності процесу одужання на рівні 70% при проходженні повного курсу лікування і 100% виконання рекомендацій в процесі ресоціалізації та супроводу пацієнта після закінчення процесу відновлення.
Лікування залежності (алкогольної, наркотичної, ігровий, розладів харчової поведінки, інших) вимагає серйозних цілеспрямованих зусиль. Для їхньої ефективності необхідно використовувати сучасні та інноваційні методи лікування, що дозволяють вирішити таку непросту задачу максимально швидко і зі стійким результатом.
На основі багаторічного досвіду в країнах СНД і Європи ми створили унікальну авторську методику, яка дає максимально ефективний результат. Методика заснована на кращих міжнародних практиках, апробована і протестована в місцевих умовах протягом більше 10 років. Ефективність лікування, що визначається відсотком річних ремісій і відсотком хворих, які залишаються в лікувальній програмі протягом року, залежить не тільки від якості лікувальної програми, але й великою мірою від правильної організації лікувально-реабілітаційного процесу. Медико-соціальна реабілітація — це система медичних, психологічних, виховних, освітніх, соціальних та правових практик, спрямованих на особистісну реадаптацію хворих, їхню ресоціалізацію та реінтеграцію в суспільство за умови відмови від вживання ПАР і залежної моделі поведінки. Залучення в лікувально-реабілітаційний процес сім'ї, формування мікрооточення, що підтримує установку хворого на тверезість.
